Я став заможною людиною, бо держава мене зає......

19.07 2019

Я став заможною людиною, бо держава мене зає......

Це інтерв'ю було зроблено випадково, коли я йшов однією з вулиць українського міста. Трішки заблукавши посеред приватного сектору, я побачив серед розбитіх домівок і вулиць, декілька заможних домоволодінь. 

"Казнокради заховались" - подумав я.

Перед одним з ціх будинкив стояв чоловік, та дресирував свого собаку. Я підійшов, привітався, представився блогером і попросив дати інтерв'ю. Чоловіка звали Олександр.

Я.

Підкажіть будь ласка, як таке може бути, що посеред такого "вбитого" району стоять такі заможні будинки і вулиця зроблена на кшталт європейській? Тут мабуть живуть якісь чиновники?

Олександр.

Ні. Ту немає й близко ніяких чиновників. Тут живуть декілька родин підприємців.

Я.

А навіщо було підприємцям будувати свої дома у таких "хащах".

Олександр.

Як навіщо? Щоб чиновники, та інші кровопийці нас не за@бували)

Я.

А вулицю хто вам тут заасфальтував, та зробив таке гарне освітлення? Мабуть, хтось з знайомих депутатів, або чиновників?

Олександр.

Ні. Все що ви бачите навколо, зроблено за кошт власників ціх домівок. 

Я.

Як так!? Це ж дуже великі кошти?

Олександр.

А що робити? Очикувати щось від держави та чиновників, не хвате життя)). Коли я вірив у "сильну державу", та соціально-налаштованих чиновників, я жив у злиднях. Коли я зрозумів, що окрім мене ніхто за мене не буде піклуватися, став шукати можливість багато заробляти. Я став заможною людиною, бо держава мене за@бала.

Я.

Як швидко Ви стали заможною людиною?

Олександр.

У ту саму мить, коли викинув державу з голови).

Я.

А як саме Ви заробляєте?

Олександр.

Як усі підприємці у Світі. Шукаю попит на ринку, та забезпечуючи його товарами і послугами, отримую нагороду у вигляді грошей від вдячних клієнтів. Усе дуже просто)

Я

Не можу повірити, що Ви заробляєте такі великі гроші, будуєте самі собі такі якісні дома і шляхі, та ще й сплачуєте державі усі податки.

Олександр подивився на мене і сказав.
- Ану, йди нахуй від сюди!

У ту ж мить мене попросили залишити цю вулицю два величезних хлопця з автоматами на шиї.  
Коли мене проводжали до кінця цієї райської вулиці, мені стало дуже сумно, потекли сльози з очей. Через декілька хвилин, я чітко зрозумів Олександра. 

©Новини України та Світу, яки ще не відбулися

Последние новости

Будуть просити Зеленського перенести посольство Ізраіля до Дніпра

Коли Сара Нетан'яху з'ясувала, що столиця України не Дніпро, а Київ, кинула шматок...

Зранку люди прийшли на працю, а "праця" кудись зникла

Один молодий хлопець, з дитинства полюбляв моделювання різних виробів з деревини. Коли...

Я став заможною людиною, бо держава мене зає......

Це інтерв'ю було зроблено випадково, коли я йшов однією з вулиць українського міста...